- Сімейний кодекс про розлучення
- Підстави припинення шлюбу за Сімейним кодексом
- Підстави державної реєстрації розірвання шлюбу: Сімейний кодекс
- Порядок розірвання шлюбу за Сімейним кодексом
- Аліменти й поділ майна при розлученні за Сімейним кодексом
- Відновлення шлюбу за Сімейним кодексом
- Відповіді адвоката про розлучення за Сімейним кодексом
- Шлюборозлучний процес: Сімейний кодекс
Сімейний кодекс про розлучення
Сімейний кодекс – найголовніший нормативний акт, який регулює процес шлюборозлучного процесу.
- Їм встановлюються обставини, що дозволяють здійснювати розлучення в органах РАЦСу і в суді.
- Регулюються механізми захисту майнових прав колишнього подружжя – порядок і підстави призначення аліментів, порядок поділу спільного майна подружжя тощо.
Крім цього, визначаються випадки й умови, коли допускається відновлення вже розірваного шлюбу, а також регулюється безліч інших правових аспектів шлюборозлучного процесу в України.
Підстави припинення шлюбу за Сімейним кодексом
Відповідно до положень статті 104 Сімейного кодексу України, законодавець встановлює вичерпний перелік юридичних фактів, настання яких може бути підставою для припинення раніше зареєстрованих шлюбних відносин. Будь-які інші факти обставини виключають можливість їх припинення. При цьому особі, яка ініціює шлюборозлучний процес, не надається права вибору порядку припинення шлюбу – в суді або через РАЦС, даний порядок законодавець визначає сам.
Фактичне припинення шлюбних відносин без дотримання, встановленого законом порядку оформлення, не може спричинити юридичного припинення шлюбу, незалежно від періоду часу, протягом якого такі шлюбні відносини відсутні.
Слід виділяти такі підстави припинення шлюбу:
- Смерть одного з подружжя. Даний юридичний факт підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами РАЦСу. Оформлення припинення шлюбу будь-яким спеціальним документом не потрібно, він припиняється автоматично, з моментом настання смерті.
- Оголошення одного з подружжя померлим. Даний факт може бути підтверджений рішенням суду, яке набрало законної сили або виданими на його підставі свідоцтва про смерть. Будь-яке додаткове оформлення припинення шлюбу не потрібно. Згідно зі статтею 46 Цивільного кодексу України, оголошення громадянина померлим можливо, якщо за місцем його проживання їх невідоме про його перебування протягом 3 років, а також, якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожують його життю – протягом пів року.
- Що стосується пропажі особи у зв’язку з проведенням військових дій, оголошення її померлою можливо після закінчення двох років з моменту їх закінчення. У всіх випадках, вдень смерті громадянина визнається день набрання законної сили рішенням суду, а в разі встановлення їм дня передбачуваної загибелі – такий день.
- Розірвання шлюбу (розлучення). Даний факт підтверджується виданими органами РАЦС свідоцтвом про розірвання шлюбу або рішення суду, яке набрало законної сили.
Підстави державної реєстрації розірвання шлюбу: Сімейний кодекс
Підставами для державної реєстрації розірвання шлюбу згідно з чинним законодавством України є:
- спільна заява подружжя, яке не має неповнолітніх дітей;
- заява одного з подружжя, подану на підставі чинного рішення суду про оголошення другого з подружжя померлим, недієздатним або безвісно відсутнім;
- рішення суду про розірвання шлюбу.
Шлюб вважається розірваним з моменту реєстрації розірвання шлюбу або з моменту вступу в силу відповідного рішення суду.
Серед кола осіб, які можуть ініціювати розірвання шлюбу слід розрізняти: одного з подружжя, подружжя в разі їх спільної згоди, а також опікуна чоловіка, призначеного за відповідним рішенням суду. Варто не забувати, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини
Порядок розірвання шлюбу за Сімейним кодексом
Положеннями Сімейного кодексу України передбачається перелік органів, до компетенції яких входить розірвання шлюбу. В якості основного способу проведення шлюборозлучного процесу розглядається адміністративний порядок, тобто, через органи державної реєстрації актів цивільного стану. У разі виникнення найбільш складних, конфліктних і відповідальних ситуацій, процедура розлучення здійснюється в судовому порядку.
Незалежно від порядку розірвання шлюбу та органу, що здійснює дану процедуру, саме розірвання шлюбу допустимо не раніше, ніж після закінчення місячного строку з моменту подачі в зазначені органи відповідної заяви.
Так, згідно З сімейним кодексу України, адміністративний порядок реєстрації розірвання шлюбу передбачає його здійснення в органах РАЦС, у випадках:
- Наявності взаємної згоди подружжя;
- Визнання одного з подружжя безвісно відсутнім (померлим);
- Визнання одного з подружжя недієздатним.
У разі наявності взаємної згоди на розірвання шлюбу, подружжя подає до органів РАЦСу спільну, а в разі неможливості одночасного подання – подільні заяви, без вказівки причин розлучення. У всіх інших випадках розірвання здійснюється на підставі заяви одного з подружжя, одночасно з яким він повинен буде надати рішення суду, що підтверджують його можливість на одностороннє розірвання шлюбу.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито» за державну реєстрацію розірвання шлюбу стягується держмито. Його розмір, в разі спільної згоди становить 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що становить 8 грн 50 коп., у разі подання одним з подружжя – 0,03 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що становить 0,51 коп.
Положення Сімейного кодексу України визначають перелік підстав для розірвання шлюбу в судовому порядку:
- Наявність спільних неповнолітніх дітей;
- Відсутність в одного з подружжя згоди на розірвання шлюбу;
- Ухилення одного з подружжя від проведення шлюборозлучного процесу в органах РАЦС.
Підставою для розгляду таких справ у суді є позовна заява одного з подружжя. У цій заяві, крім вимоги про розлучення, можуть також пред’являтися вимоги про поділ спільного майна та про призначення аліментів.
Перед подачею такої позовної заяви позивачу необхідно сплатити судовий збір, розмір якого станом на 2025 рік становить 1211 грн 20 коп.
Також на сайті rozirvannya-shlyubu.com.ua для Вас можуть бути корисними наступні матеріали: Скасувати рішення суду про розлучення, Як швидко розлучитися, Розлучення з чехом, Визнання розлучення недійсним, Порядок розірвання шлюбу, Розлучення в суді, Розлучення без присутності відповідача.
Аліменти й поділ майна при розлученні за Сімейним кодексом
Проведення шлюборозлучного процесу в більшості випадків супроводжується дозволом ряду питань майнового характеру, зокрема, дотримання майнових прав та інтересів кожного з подружжя. Найчастіше, зазначені питання стосуються можливості стягнення аліментів і поділу майна колишнього подружжя.
Згідно статті 76 Сімейного кодексу України кожному з колишнього подружжя, за наявності одного із зазначених у статті підстав, надається право на отримання аліментів від свого колишнього чоловіка, що володіє необхідними для того засобами. Питання про призначення аліментів колишньому чоловікові підлягає розгляду в судовому порядку.
Право на призначення аліментів законодавець надає наступним категоріям нужденних колишнього подружжя:
- Колишній дружині протягом трьох років, з моменту народження їхньої спільної дитини;
- Колишньому з подружжя, який став непрацездатним до розірвання шлюбу або протягом року з моменту розлучення;
- Колишньому чоловікові, котрий досяг загального пенсійного віку протягом п’яти років після розірвання шлюбу, за умови тривалого перебування в шлюбі (не менш як 10 років).
Аліменти, що підлягають сплаті колишнім чоловіком, визначаються судом виходячи з матеріального становища кожної зі сторін процесу, призначаються у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів та підлягають щомісячній сплаті. Однак колишнім дружинам також надається можливість самостійно визначити розмір та періодичність надання аліментного змісту, шляхом укладення угоди про сплату аліментів.
Відносно поділу майна, то згідно з сімейним законодавства, він допустимий як в добровільному порядку, так і в судовому. Добровільний порядок передбачає укладення колишнім подружжям угоди про розподіл майна, яке також можна засвідчити нотаріально. Судовий порядок застосовується протягом трьох років з моменту розірвання шлюбу.
В рамках подібного процесу, суд визначає майно, яке підлягає передачі кожному з подружжя. Якщо передане майно перевищує розмір підлягає їй частку, то отримав його чоловік зобов’язаний компенсувати таку невідповідність. Майно неповнолітніх дітей передається чоловікові, з якими така дитина проживає без компенсації.
Приклад
Громадянка П подала в суд заяву про розірвання шлюбу з громадянином В. Оскільки у зазначених громадян є спільна однорічна дитина, шлюборозлучний процес здійснюється в судовому порядку. Розлучення здійснювалося за спільною згодою подружжя, тому будь-яких додаткових питань у суду з цього приводу не виникло.
Разом з основною вимогою, П попросила суд призначити їй аліменти на утримання неповнолітньої дитини і на неї, поки вона знаходиться в декретній відпустці. Однак П відмовлявся утримувати ще й колишню дружину. Незважаючи на це, керуючись сімейним законодавством, суд прийняв рішення про розірвання шлюбу, а також про стягнення з В на користь П аліментів, на утримання дитини, в розмірі ¼ частини доходу, і на утримання самої П, в розмірі 5 тис. грн., до досягнення дитиною трьох років.
Відновлення шлюбу за Сімейним кодексом
Сімейне законодавство передбачає відновлення раніше розірваного шлюбу лише в одному випадку – коли особа, визнана судом померлою або безвісно відсутньою, з’явилася і заявила про себе або було виявлено його нове місце проживання. Явка вказаної особи або його виявлення тягнуть скасування рішення суду, яке оголосило її померлою або безвісно відсутньою.
Нове рішення суду, яке скасовує судове рішення, що визнавало особу померлою або зниклою є причиною для видалення актового запису про його смерть.
Відновлення шлюбу допускається лише тоді, коли є взаємне бажання подружжя і спільна заява. Можна виділити ряд умов, при яких, в разі явки зниклої особи, шлюб може бути відновлений:
- Згода на те обох подружжя;
- Наявність судового рішення, яке скасовує статус зниклого особи;
- Відсутність нового шлюбу другого з подружжя.
Яких-небудь додаткових формальностей, крім подачі спільної заяви, процедура відновлення шлюбу не вимагає.
Відповіді адвоката про розлучення за Сімейним кодексом
Ми з чоловіком розлучилися 2 роки тому. Весь цей час після розлучення я проживала у своїх батьків, перебуваючи в депресії, хоча колишній чоловік, разом зі своєю новою дружиною, проживав в купленій на наші спільні гроші квартирі. Скажіть, я вже втратила можливість отримати свою частину спільного майна, чи ні? Якщо немає, то як це зробити?
Згідно З сімейним кодексу України, можливість вимагати поділу спільного майна подружжя є у кожного з них протягом трьох років з моменту порушення права. Для реалізації зазначених вимог, вам потрібно подати в районний суд, за місцем проживання відповідача або за місцем знаходження спірної нерухомості відповідну позовну заяву. До неї необхідно додати документи про укладення / розірвання шлюбу, а також документи на майно.
Шлюборозлучний процес: Сімейний кодекс
Шлюборозлучний процес завжди вимагає дотримання прав і інтересів кожного з подружжя, незалежно від підстав його проведення. Положення Сімейного кодексу, що стосуються даної процедури, повною мірою дозволяють зробити це. Більш того, стосовно найбільш вразливих до розлучення подружжя, законодавець встановлює додаткові гарантії їх майнових і немайнових прав, враховуючи при цьому можливості менш вразливих подружжів.
Також пропонуємо Вам ознайомитись з корисними матеріалами у галузі сімейного права, які містяться на наших сайтах: advokat-family.com.ua, rozluchennya-onlain.com.ua, rastorzhenie-braka.com.ua, rozirvannya.com.ua, razvod24.com.ua.
Корисні матеріали сайту rozirvannya-shlyubu.com.ua:
