- Особисте майно подружжя
- Види особистого майна подружжя
- Що належить до особистого майна подружжя?
- Закон про особисте майно подружжя
- Визнання особистого майна спільним майном подружжя
- Особисте чи спільне майно подружжя: судова практика
- Позовна заява про визначення майна особистим при розлученні
- Стягнення особистого майно подружжя за несплачені кредити
- Майно дітей при розлученні батьків
- Закон про спільне та особисте майно подружжя
Особисте майно подружжя
Громадяни, які перебувають у шлюбі, мають особисте майно (і в рамках законного, і в рамках договірного режиму власності), яке не підлягає розділу і згідно з яким вони несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями. До нього відносяться речі, придбані кожним з подружжя до шлюбу, а також власність, отримана чоловіком або дружиною в дар або в порядку спадкування чи приватизації. Крім того, здебільшого особисті майнові відносини подружжя можуть бути врегульовані шлюбним договором.
При певних умовах, особисте майно чоловіка може бути визнано спільним. В цьому випадку воно буде підлягати розділу на загальних умовах.
Не ділиться майно неповнолітніх дітей, оскільки не є спільним майном подружжя. Крім цього, під час розподілу спільної власності суд враховує інтереси неповнолітніх дітей, виділяючи більшу частку тому з батьків, з яким неповнолітня дитина буде проживати.
Види особистого майна подружжя
Видами особистого майна подружжя (відповідно до Сімейного кодексу України) є:
- речі, які мав у власності громадянин до вступу в шлюб;
- подароване майно, речі, отримані у спадок, по безоплатних угодах. Виняток становлять весільні подарунки, їх зазвичай дарують парі;
- індивідуальні речі (одяг, взуття та інше);
- виняткові права на результати інтелектуальної діяльності, створеної одним з подружжя – автором твору;
- призи, медалі, нагороди;
- одноразова допомога, матеріальна допомога;
- кошти, що сплачуються в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Що належить до особистого майна подружжя?
Придбане до шлюбу майно незалежно від його вартості, виду (рухоме чи нерухоме), є особистим майном. Цей факт підтверджується договорами купівлі-продажу, чеками, свідоцтвами про власність та іншими документами, які з’явилися до дати реєстрації шлюбу.
Якщо чоловік (дружина) купив (обміняв) річ, перебуваючи в шлюбі, але цю угоду він зробив на свої особисті гроші, які належали йому до шлюбу, то таке майно буде визнано особистим. Це правило застосовується судами та у випадках укладання договорів міни, коли чоловік змінює своє особисте майно на іншу річ, але за умови, що умовою такого договору не є доплата шляхом загальних доходів сім’ї. Одержане за договором міни майно надходить в особисту власність чоловіка, який уклав договір.
У разі загибелі (втрати, пошкодження) застрахованого особистого майна, страхове відшкодування, яке сплачується чоловіку (дружині), надходить в його особисту власність.
Майном, отриманим в дар, можна вважати одноразові премії, отримані чоловіком за видатні досягнення у науковій сфері, мистецтва, літератури. Наприклад, Нобелівська премія. На відміну від них не можна вважати таким майном премії, що виплачуються роботодавцем на регулярній основі. Зазначений вид премій є частиною заробітної плати та, у зв’язку з цим, спільним майном подружжя.
Договір приватизації житлових приміщень є безоплатним договором. Відповідно до такого договору, житлове приміщення безоплатно передається в часткову власність особам, які мають право користування житловим приміщенням за договором соціального найму.
Закон про особисте майно подружжя
Акти державних органів або органів місцевого самоврядування, на підставі яких земельна ділянка надається на праві власності або іншому речовому праві одному з подружжя, не є безоплатною угодою і не спричиняють виникнення особистої власності одного з подружжя.
Результатами інтелектуальної діяльності відповідно до ЦК України (цивільного кодексу України) є твори науки та літератури, музичні твори, винаходи, корисні зразки, промислові моделі, бази даних тощо. Автор зазначених об’єктів має, як правило, виняткове право на їх використання. Чоловік може самостійно розпоряджатися зазначеним правом, не отримуючи згоди другого з подружжя. Але дохід від використання виключного права буде спільним майном подружжя.
Відповідно до Сімейного кодексу України, суд може визнати особистим майно, нажите кожним з подружжя в період їх окремого проживання при припиненні відносин.
Визнання особистого майна спільним майном подружжя
Законодавець в Сімейному кодексі України та встановив перелік майна, що не є особистим:
- коштовності, предмети розкоші;
- доходи від використання виключних прав на результати інтелектуальної діяльності.
Законодавством України дано визначення «коштовності». Це вироби із дорогоцінних металів (золото, срібло, платина тощо) і дорогоцінного каміння (природні алмази, рубіни, сапфіри тощо).
Предмети розкоші (дорогий одяг, аксесуари) визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням рівня доходів подружжя.
Спільним може бути визнано особисте майно чоловіка (дружини), якщо позивач доведе, що в період знаходження його в шлюбі, ціна такої речі була істотно збільшена в порівнянні з початковою. Таке збільшення ціни відбулося шляхом використання загального майна або особистих речей чоловіка (дружини). До таких поліпшення відносяться реконструкція, капітальний ремонт, переобладнання майна.
Особисте чи спільне майно подружжя: судова практика
Приклад
Дружина до шлюбу мала у власності будинок. В період шлюбу вона займалася домашнім господарством і виховання малолітнього сина. Чоловік протягом цього часу зробив капітальний ремонт будинку, добудував другий поверх. Зазначені поліпшення він виробив за рахунок своєї заробітної плати. Після розірвання шлюбу чоловік зажадав визнати будинок спільною власністю, оскільки він провів ремонт будинку за рахунок спільного майна. Суд задовольнив позовні вимоги чоловіка.
Визнання особистого майна спільним відбувається за рішенням суду. Для цього необхідно подати позов про визнання спільною власністю майна, що належить одному з подружжя.
Позовна заява про визначення майна особистим при розлученні
Позовна заява повинна містити наступне:
- прізвища, імена, по батькові позивача і відповідача, їх місце реєстрації та місце фактичного проживання, телефони;
- ціна позову (вартість спірного особистого майна);
- розмір сплаченого держмита;
- обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (факт укладення шлюбу, опис спірного майна, відсутність укладеного шлюбного договору та інше);
- докази, що підтверджують вимоги позивача (вказівка на те, що майно не належить до речей індивідуального користування відповідача, документи та факти, які підтверджують, що вартість майна була збільшена шляхом спільного майна або внесення особистого майна позивача);
- позовні вимоги.
За розгляд позовної заяви необхідно сплатити державне мито, розмір якого визначається в залежності від ціни спірного майна за правилами ЦК України. Вартість майна визначається позивачем самостійно. Але в разі виникнення спору в суді, для оцінки може бути притягнутий експерт.
Позовна заява подається в районний суд за місцем реєстрації відповідача, а якщо майно відноситься до нерухомого, то за місцем знаходження майна. Строк позовної давності – 3 роки з моменту, коли позивач дізнався про порушення його прав у відношенні спірного майна.
Стягнення особистого майно подружжя за несплачені кредити
Відповідно до Сімейного кодексу України, особа, яка перебуває у шлюбі, несе відповідальність за своїми зобов’язаннями всім особистим майном, і в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань, кредитори можуть звернути стягнення на нього.
Приклад
Договір поруки забезпечує виконання зобов’язань іншою особою. Тобто він не є розпорядженням спільним майном подружжя. Його так само не треба завіряти у нотаріуса і в зв’язку з цим не потрібно нотаріально засвідчена згода чоловіка на вчинення правочину. Через це за договором поруки відповідальність несе особисто поручитель і стягнення за цим договором може бути звернено на будь-які речі і майнові права, що належать цій особі.
При недостатності особистого майна, кредитор може вимагати виділу частки подружжя із загального майна, яка б належала боржнику у разі поділу спільного майна.
Якщо громадянин, перебуваючи в шлюбі, зазначений в якості єдиного правовласника нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то кредитор може накласти стягнення на це майно, розцінюючи вказане майно, як особисту власність боржника. В такому випадку, дружині боржника необхідно звернутися до суду з позовною вимогою про поділ спільного майна та виділ боржнику належної йому частки або вимагати прийняття права спільної власності на спірне майно.
Майно дітей при розлученні батьків
Відповідно до Сімейного кодексу України, речі, придбані батьками, для задоволення потреб дітей не підлягають поділу і є особистим майном неповнолітніх. Ці речі передаються тому з батьків, з яким буде проживати неповнолітній. До таких речей можна віднести:
- одяг, взуття;
- музичні інструменти;
- спортивний інвентар;
- шкільне приладдя;
- дитячі книжки.
Не належать до майна дитини речі, хоч і використовуються дитиною, але які можуть бути використані і батьками. До таких речей належать, меблі (за винятком, дитячих), комп’ютер. Це майно підлягає розподілу нарівні з іншим спільним майном подружжя.
Вклади в кредитних установах, відкриті батьками на ім’я спільних неповнолітніх дітей, не належать до спільного майна подружжя, не підлягають поділу і належать дітям. Той з батьків, хто зробив внесок на ім’я дитини, має право розпорядитися ним тільки в інтересах дитини. В іншому випадку до нього може бути пред’явлений позов на захист інтересів неповнолітньої дитини.
Виходячи з інтересів неповнолітніх, суд при поділі майна може відступити від принципу рівності часток подружжя, і розподілити велику частку того з батьків, з яким залишається дитина.
Закон про спільне та особисте майно подружжя
Закони про спільне та особисте майно подружжя можуть відрізнятися в залежності від країни та регіону. У багатьох юрисдикціях існують різні режими майнових відносин, такі як спільна власність, окрема власність, або комбінація обох.
Ось загальний огляд понять, які часто включаються в закони про майно подружжя:
- Спільна власність (спільнота майна): В багатьох юрисдикціях, які використовують принцип спільної власності, майно, набуте під час шлюбу, вважається спільним власностям обох партнерів. У разі розлучення або смерті, це майно може бути розподілене рівномірно або відповідно до закону.
- Окрема власність: Окрема власність містити майно, яке вважається власністю лише одного з подружжя. Це може містити майно, яке було власністю перед шлюбом або було отримано в спадщину або подарунок.
- Захист окремої власності: Деякі закони надають особливий захист для окремої власності під час розлучення, так що це майно не підлягає розподілу або розподіляється в інший спосіб, який захищає права власника.
- Майно, набуте перед шлюбом або після розлучення: Закони можуть визначати правила для майна, яке було набуте перед шлюбом або після розлучення, і яке може бути виключене з розподілу.
- Спадщина та подарунки: Деякі закони можуть враховувати спадщину та подарунки як окреме майно, яке не підлягає розподілу.
- Угоди про майнові відносини: Деякі подружжя можуть укладати угоди про майнові відносини (про шлюб, майнові угоди тощо), щоб заздалегідь визначити, як буде регулюватися їхнє майно у разі розлучення чи смерті.
Щоб отримати точну інформацію про закони своєї конкретної юрисдикції, рекомендується звертатися до професійного юриста, який спеціалізується в області сімейного права.
Корисні матеріали сайту rozirvannya-shlyubu.com.ua:
