- Спори про дітей при розлученні в Україні: що робити?
- Угода про дитину при розлученні
- Якщо батьки не можуть дійти згоди при складанні угоди про дитину
- На які питання доведеться відповісти суду і які документи потрібно надати задля вирішення спору про дітей
- Як на практиці відбуваються спори про дітей при розлученні
Спори про дітей при розлученні в Україні: що робити?
Розлучення в сім’ї, де виховуються неповнолітні, в будь-якому випадку переводиться процес в судову площину. Батьки мають повне право вирішити всі «дитячі» питання самостійно. Такий варіант ідеальний з усіх боків. Але, що робити, якщо суперечки по дітях так і залишилися не вирішені?
Угода про дитину при розлученні
Захищаючи інтереси, як батьків, так і дитини, законодавство України передбачає, що незалежно від того, є подружжя нинішніми або колишніми, вони можуть самостійно врегулювати всі питання, що стосуються життя їх спільних дітей, які не досягли 18 річного віку. В такому випадку підписується Угода про дітей. Головна його вимога – не суперечити інтересам неповнолітніх. В угоді варто описати:
- З ким будуть проживати діти
- Які права та обов’язки другого з батьків
- Хто приймає остаточне рішення щодо школи, в якій дитина вчиться, які секції відвідує тощо.
- Порядок матеріального забезпечення (виплати аліментів та інших фінансових витрат на дитину)
- Скільки часу другий батько може проводити з дітьми
В цей документ можуть бути включені будь-які пункти, включаючи: з ким дитина готує домашні завдання, до яких репетиторів ходить, хто з ним грає в комп’ютерні ігри. Зрозуміло, дані приклади перебільшені, але, що докладніше все розписати спочатку – тим менше питань і суперечок виникне надалі. Тому, якщо на певному етапі, подружжя зайшло в глухий кут, варто звернутися до юриста або адвоката по сімейних справах. У разі, коли до фахівця приходять обоє батьків, які не знають як правильно вчинити – фахівець допоможе розібратися у всіх тонкощах справи й написати угоду, максимально враховуючи інтереси всіх сторін.
Документ складається в довільній формі у двох примірниках і засвідчується нотаріально.
Такими є ідеальні обставини. Але, що робити
Якщо батьки не можуть дійти згоди при складанні угоди про дитину
В такому випадку суду не уникнути. Визначення місця проживання дитини, порядку спілкування з кожним з батьків, забезпечення дітей тощо. Можна вирішувати як в рамках шлюборозлучного процесу, так і окремим провадженням.
Важливо! У суд можна подавати заяву лише в тому випадку, якщо між подружжям досягнуто повним взаєморозуміння щодо розлучення і немає ніяких заперечень. В інших випадках слід звертатися до суду.
У тому випадку, коли батьки хочуть в одному процесі й розлучається, і з’ясовувати всі нюанси по дітях, це необхідно позначити в позовній заяві. Воно складається одним із подружжя, а кількість примірників відповідає кількості сторін процесу, включаючи суд.
Позовна заява подається до суду загальної юрисдикції, який уповноважений розв’язувати дані питання. У ньому потрібно вказати не тільки причини розірвання шлюбу, а й обґрунтувати бажання одного з батьків, щоб дитина залишилася з ним, аліменти тощо.
Відповідно, до походу в суд необхідно підготувати ряд документів:
- Позовна заява із зазначенням всіх вимог
- Паспорт та ІПН
- Свідоцтво про шлюб
- Свідоцтва про народження дітей
- Довідку про склад сім’ї
- Додаткові документи, що дозволяють суду скласти враження (довідка про доходи й матеріальний стан, характеристика з роботи, довідка про відсутність судимості тощо.)
Нерідкі випадки, коли при розлученні батьки на словах домовилися про місце проживання дітей, їх зміст, порядок зустрічей. Однак, з плином часу, ситуація змінилася й один з батьків не виконує своїх зобов’язань стосовно неповнолітніх дітей. В такому випадку, законодавець дозволяє другому звернутися до суду незалежно від того, скільки пройшло часу з моменту розлучення.
Варто враховувати той факт, що в даному процесі в будь-якому випадку повинні бути присутніми органи опіки та піклування. У переважній більшості випадків саме на їх висновки й характеристики спирається суд при вирішенні спорів по дітях. Їх завдання: допомогти суду вирішити складну ситуацію в інтересах дитини.
На які питання доведеться відповісти суду і які документи потрібно надати задля вирішення спору про дітей
При вирішенні, з ким із батьків залишаться діти, суд буде керуватися Сімейним, Цивільно-процесуальним кодексами й, в першу чергу, інтересами неповнолітніх. Органи опіки та піклування попередньо оглянуть місце проживання дитини, поспілкуються з родичами й педагогами.
Ухвалення рішення по дітях має бути максимально виваженим і аргументованим. Тому суд враховує всі обставини, що стосуються якості життя неповнолітнього з одним з батьків. В судовому порядку буде вивчено:
- Скільки років дитині
- Його прихильність до одного з батьків
- Наявність в сім’ї братів, сестер і їх відносин і прихильностей між собою
- Матеріальний стан батьків
- Житлові умови батьків
- Проживає чи один / обоє батьків в новому зареєстровані або не зареєстрованому шлюбі й відносини дитини з вітчимом / мачухою
- Здатність кожного з батьків забезпечувати якісні відносини батько-дитина (зайнятість на роботі, відрядження, наявність нової сім’ї)
- Моральні та моральні якості кожного з батьків (відсутність / наявність судимостей, шкідливі звички)
- Характеристика батьків з місця роботи, від сусідів
- Побутові умови проживання дитини
- Наявність необхідної для дитини інфраструктури (школа, дитячий сад, поліклініка)
Цей перелік може бути доповнений на розсуд суду. В інтересах батька, який хоче, щоб суд визначив місце проживання дитини з ним, надати повний комплект додаткових документів.
Також на сайті rozirvannya-shlyubu.com.ua для Вас можуть бути корисними наступні матеріали: Процедура розлучення, Розлучення з дітьми, Розлучення без присутності відповідача, Розірвання шлюбу укладеного у США, Визнання розлучення недійсним, Відповідач не прийшов на розлучення, Розлучення з іноземцем у суді.
Як на практиці відбуваються спори про дітей при розлученні
Сімейний кодекс України передбачає право дитини на виховання обома батьками, а так же рівні права й обов’язки батьків стосовно дитини. Сюди входить і час проведений разом, і матеріальне забезпечення, і багато іншого. Однак абсолютна рівність може бути забезпечено лише в разі, коли батьки живуть разом.
Попри те, що законодавець не виділяє пріоритетне право на виховання дитини ні матір’ю, ні батьком, на практиці в 92-94% випадків, дитина при розлученні залишається саме з мамою. Це обумовлено декількома факторами:
- Загальноприйнята норма в соціумі. Вважається, що мати дасть найкраще виховання і якщо при інших рівних, суд визначить місце проживання дитини у батька, громадськість не прийме даний факт. Суспільство сприймає, що «дитину у матері відібрали»
- Більшість батьків самі не горять бажанням брати на себе обов’язки з виховання дітей
Виходячи з цього, якщо мати дитини не веде асоціальний спосіб життя, здатна забезпечити дитину житлом, реалізувати його право на навчання і медичну допомогу – в переважній більшості випадків буде прийнято рішення про визначення місця проживання дитини саме з нею.
Природно, суд зобов’язаний враховувати й думку самих неповнолітніх дітей щодо того, з ким вони хочуть жити – з татом чи мамою. Однак, до уваги береться лише думка дитини, яка досягла десятирічного віку. Щобільше, суд не може спиратися виключно на нього. По-перше, діти дуже піддаються впливу дорослих і здатні переймати позицію «тато поганий, так говорить бабуся». По-друге, діти часто сприймають світ суб’єктивно «мама погана – вона змушує вчити уроки, а тато хороший, тому що дозволяє грати в комп’ютер». Тому, думку дитини суддя вислуховує, але не спирається виключно на нього при прийнятті рішення.
До речі: Знаєте про нашу послугу «Розлучення без стресу»? Детальніше
Визначивши місце проживання дітей з одним із батьків, другий матиме можливість зустрічатися з ними. Порядок зустрічей батьків можуть обумовити самостійно, так само – він може бути визначений судом.
Нерідкі випадки, коли існує домовленість про зустрічі дитини з батьком, проте мати всіляко цьому перешкоджає. Відповідей, чому не можна побачитися, може бути безліч. Починаючи з «дитина хворіє» і закінчуючи відвертим шантажем – «спочатку купи, а потім дам дитини». В даних випадках батько має повне право звернутися до судових приставів для реалізації свого законного права на спілкування з дитиною.
Обмежити зустрічі одного з батьків зі своїми неповнолітніми дітьми може лише суд, у випадках, якщо батько несе для них небезпеку, згубно на них впливає, не виконує покладених на нього законом зобов’язань.
Крім прав батьків брати участь в житті неповнолітніх дітей, такі ж права є й у бабусь-дідусів. Розлучення чоловікам й жінкам не дає права забороняти бабусям і дідусям бачити онуків. Якщо такі перешкоди існують (колишня невістка / зять забороняють зустрічатися), родичі мають право подати до суду позов про встановлення порядку спілкування з неповнолітніми дітьми.
До речі: Ми проводимо онлайн-консультації.
Надійно, експертно, конфіденційно. Детальніше
Особливо непокірним матерям / батькам, які перешкоджають зустрічі своїх дітей з другим з батьків або близькими родичами, попри договір або рішення суду, варто враховувати, що вони виходять за рамки правового поля. Такі дії несуть за собою адміністративну відповідальність.
Корисні матеріали сайту rozirvannya-shlyubu.com.ua:
